***
Тебе назву я СОНЦЕ, бо життя в Тобі,
Назву Тебе ЛЮБОВ, бо добро несеш,
ЩАСТЯ, бо Ти – це все,
НІЖНІСТЬ, втішиш мене в журбі,
НЕБО, бо високий Ти,
ЗІРКА, бо ведеш в пітьмі,
СИЛА Ти, як безсилі ми,
СКЕЛЯ, бо в Слові твердий,
ЛІТО, бо тепло Твоє
Серце зігріва ласкавим променем
ВІРНІСТЬ, бо не забуваєш мене,
ВІЧНІСТЬ, бо Ти майбуття моє.
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прости меня, Господь... - ИННА РАДУЖНАЯ Я продолжаю получать отзывы на это стихо. Меня спрашивают, почему я прошу прощения у Господа за страдания, а не за грехи. Я сегодня чувствую, что тогда писала другая ИННА, но я её понимаю. Просто между строк нужно прочесть следующее: "Прости меня Господь за то, что страдаю сама и не зову Тебя помочь нести крест, за то, что принимаю близко к сердцу всё, что происходит вокруг и и не молюсь, прося поддержки". Мне моя крёстная сказала: "Очень трудно жить среди сотен и тысяч людей, в которых нет Христа". По-этому я понимаю ту ИННУ - без помощи и поддержки, без верующих людей, без братьев и сестёр во Христе, вдали от церкви, без средств к существованию ей было очень трудно. Сейчас появилась поддержка, я читаю Библию...
